Якщо нас колись не стане,
Лишаємо теплі фото,
Загорнуті в пам'ять рани,
Листи, сподівання, квоти.
Лишаємо все одразу:
Цілунки, обійми, плечі,
Світанки і тихі фрази,
Які уже недоречні.
І час забере в нас сили,
І все проросте травою.
Ми були, любили, жили,
А потім спитають - хто "ми"?
І це додає наснаги,
І біль не ламає ребра.
Всі привиди - наші страхи,
Яким ми уже не треба.
І якось... колись і згодом,
А поки тримаєш міцно.
Ти будеш вогнем, я -льодом,
Безхатченком, а я містом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924640
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2021
автор: Невідомська Вікторія