Я пам’ятаю його. Піщаний берег, до якого щоночі причалювали мої уявні кораблі. Я так часто виглядала їх, зручно вмостившись на теплому вологому піску! Сонце пекло в спину, пальці ніг ледь торкались води — несміливо, ніжно. Я дивилась і чекала, і так минали години, а мені все не набридало. Інколи лягала горілиць, і перед моїми очима поставало оголене небо — без жодної хмаринки, чисте і прекрасне. А потім я заплющувалась, і все, що мені хотілося робити — ловити шкірою сонячне тепло і бриз, а ще — відчувати під собою пісок.
Сонце починало котитись за обрій, день поволі згасав, і то був найкращий час. Який фантастичний вигляд тоді мало небо! Ніби хтось там, нагорі, практикував арт-терапію, і намагався виразити увесь спектр своїх емоцій. Воно було усе помальоване, посмуговане червоним і помаранчевим, а кружальце сонця, що невпинно тонуло, оточував ореол жовтавого сяйва. І в ті хвилини мені здавалось, що я побачила море таким, яким бачив його Айвазовський.
Я проводила день, я прощалась із ним, як прощаються з найліпшим другом — довго-довго, — щоб завтра зустрітися знову. А потім, коли сутінки загусали, як полуничний кисіль, нарешті підводилась і йшла додому вже добре знайомим шляхом. Поки під ногами був пісок — босоніж, далі, по дорозі, вкритій дрібними камінцями — у взутті. Мені подобалось вдихати вечірнє повітря і думати про кораблі.
Іноді з темряви виринав приглушений гавкіт собак, часом було чути крики якихось птахів. Це виривало мене зі стану мрійливої задуми і повертало в контекст теплого літнього вечора. Добре було розуміти, що в цій темряві я не сама, що все тут живе своїм життям, до якого я у той момент часу мала можливість бути причетною.
Коли я поверталась до свого будиночку, ніч уже прибирала усе навколо до своїх рук, але було все одно тепло. Я світила світло на терасі, виносила плед, вмощувалась у плетеному кріслі кольору слонової кістки біля маленької пальми і читала, аж поки не поринала в сон. Але спочатку обтрушувала із одягу, волосся і ніг пісок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2021
автор: Cherry tree