(Інша версія до вірша "Цок")
Опале листя із календаря
Вдягає учорашній день у саван.
У мулі спогадів під світлом ліхтаря
Розгледіти не складно час прощання.
Але вигулькує із товщі тиші крок -
Хода твоя, заплетена в узори.
Секундна стрілка квилить - цок, цок, цок,
Та гіркотою сповнені повтори.
Прихильності порвалася струна,
Купаючись в безодні протиріч,
Нестерний біль спішить перед думок.
Зостанешся опівночі сама
Із голосами, що гартують ніч,
Востаннє скаже стрілка своє "цок".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2021
автор: vero.ronica