" Не буде хліба, не буде й обіда "
народна мудрість.
Лежать шматочки хліба на стежині.
Їх кинули... Тут неважливо : вчора, нині, -
Забуті птахами, тваринами, людьми.
В піску, засохли... І такі байдужі ми.
Діди, батьки пережили війну і голод.
Їх кусник хліба рятував і грів у холод.
За хліб молилися і молитвИ складали,
Ціну насущному дорослі й діти знали.
З дитинства в голову вкладали нам науку,
Як скибку хліба взяв собі у руку, -
Доїсти треба, а не викидати,
Бо хліб святий - це треба пам'ятати.
Бувало, як впаде шматочок на підлогу.
Що тут робить? Не думали ми довго :
Цю скибочку швиденько піднімали,
Перехрестившись, хлібчик цілували.
В нас хліба не завжди було уволю.
Тяжкою працею батьки кували долю.
На хліб насущний потом заробляли,
Тому повагу й шану до святого мали.
Тож бережімо хліб і молитвИ складаймо,
Що він святий, - це зАвжди пам'ятаймо.
Навчаймо наших діток і онуків
Тримати в голові святу науку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Галина Лябук