Є в світі цім речі священні й величні,
В народу їх цінність одвічно жива.
Від прадіда-діда буденно і звично
Сприймаємо: хліб - то всьому голова.
Хліб на рушнику - так гостей зустрічаєм,
Весілля вінчає теж хліб - коровай,
Без хліба обідати не починаєм,
Хлібами зовуть зернових урожай.
Колись в давні роки зі мною те сталось:
Прийшлось пережити голодних три дні,
Не борщ, не ковбаси і, навіть не сало,
Скориночка хліба ввижалась мені.
Черства, зашкарубла, зігнулась вже трішки,
І смак відчувався, і запах стояв...
Згадалось: дідусь мій збирав з столу крихти
І клав їх до рота - творив ритуал!
З віків хліб святий. Хліб - життя означає,
І мудрість народна правдива й жива.
Колоссям герби і знамена вінчають.
Хліб БУВ, Є, і БУДЕ всьому голова!
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Людмила Григорівна