літо триває, бо в осінь не віриться – ні
у кудлаті вітриська, ні в темні нечесані хмари
і приходять спросоння усякі думки осяйні
тільки сонце не встало і дощ горизонт затьмарив
і нарешті однакове світло в тобі і там
де по вулицях ріки течуть і піддашшя стогнуть
час втрачає тебе, а холодна його німота
витрачає віки, щоб нічого не мати з того
бо мовчання про когось завжди на вагу листка
що жовтіє і падає першим — його ждучи, ти
наближаєш і осінь — постане
густа й хистка
із опалого листя
ні зважити, ні злічити.
05 вересня 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: Єлена Дорофієвська