Зіває вечір в західній коморі,
Призупинивсь на хвильку в коридорі —
Вогнів-веселиків для сонцесхову.
Забракло слів затіяти розмову
Із ніччю, що чекала на зупинці
Та сумувала ревно наодинці.
І почалапав через видноколи,
Допоки перші роси не схололи.
Закрила ніч на горизонті штори —
Повилітали, наче від Пандори:
Червлений місяць, зоряні дукати…
Їй стільки хочеться йому сказати…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: Lana P.