Я цим живу, напевно так, коли слова лягають на папері.
Коли душа втішається і мені Муза відкриває двері.
То ніби серця стук, чи її азбука, дасть впевненість й натхнення.
Відкриє світ у майбуття, думки- птахи, засяє зірка рання.
Сприйму дари навколишнього світу, вже освячені Всевишнім,
Йому подякую і щиро втішуся оцим теплом прийдешнім.
Як промінь сонця ляже до землі, я вкотре вклонюся до Бога,
Моє єство, нехай підтвердить і пелюстками встелиться дорога,
Якою я, йду з надією, що іще довго й сміливо буду йти!
06.09.2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: Ніна Незламна