Минулим стало мерехтіння серпня,
Втопившись у рядні гарячих айстр
Осінньої пори, намащеної маслом
М'яким на скибку рівнодення,
Що дозріва червоним ласим боком,
Народженим в любові пензля Майстра.
Розпалена дешевими рум'янами,
Напийсь вогню!
Горить твоя палітра
Розбещена, хоч вирви собі очі,
Хитає стегнами недогорілих крон
Мого Едему. І якщо до ночі
Не станем попелом в багатті її згуб,
Невідворотньо будемо коханцями
Душі її, святої та наївної
В своїй прадавній суті, десь забутої
На ложі стиглих пломенистих губ,
Умочених в червоність кіноварі.
Й любити її так, щоб не жаліти серця
Недогарок, покинутий на згарі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2021
автор: vero.ronica