А, може,
я таки не Вас люблю,
а тільки,
спогад сонячний про себе?
Його до серця потайки тулю,
коли громами роздирає небо…
Можливо,
Ви ввижаєтесь мені
і поруч не проходили ніколи…
Кленовий лист усьоме скам`янів
на перехресті піднебесних колій.
Ви вигадка?
Чи блиск небесних брам?
Чужа печале,
не моя покуто…
Знов прокидаюсь, -
наче із ребра,
до Вас
священним подихом прикута…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2021
автор: Сонячна Принцеса