Бурчить жінка спозаранку:
-Вже все остогидло.
Отаке життя мені
До смерті набридло.
Кожен день, як в тому пеклі,
Мию, прибираю.
Попелюшкою у мачухи
Себе почуваю.
Пиріжки, млинці, котлети
Як робот штампую,
Шию, штопаю, перу,
А потім прасую.
Обізвався чоловік:
- Годі вже тужити,
Обіцяв же, як у казці,
Будеш в мене жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: М.Гомон