Як зрадять — не втрать частину себе.
Борися і бийся. В стомі також.
За кожен ковток жаданий; помреш,
Як будеш шукати втечу, атож...
Борися, як серце схопить інфаркт
І тіло огорне біль, як вогонь.
Бо в тиші зниза електроудар.
Борися! Борись! Не здайся в полон!
Бо зрадники, знаєш, тáкож помруть
І світу лишать порожнє ніщо
Чи скорше у спадок — звичний нам бруд,
Яким харчувались свині хіба-що.
Борися й тоді, як гука алкоголь,
І ніби дарує щастя тобі.
Насправді, то зрадник з інших долонь
Підсунув отруту, щоб одурів.
Зненавидів світ й самотньо помер...
Друзяко, послухай, чарку відсунь,
На людство не варто злитись тепер,
Тим більше не всі із кров'ю, як в сук.
Ти просто борися — смійся з життя,
Добро не ховай від кожного так,
Не всі, що приходять — зносять сміття,
Насправді є люди вірні й не так.
А зрадник всього лиш досвід гіркий,
Навчишся із часом бачити все.
Бо поки зелений і молодий,
Як зрадять — то біль всю душу сосе.
[i]06.08.2021[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2021
автор: Файна Торрі