Їван з Штефком по обіді
Присіли на ловку
І почєли, як то звикле,
Тиху словомовку.
-Що ти, Йване, в життю видів?
На роботі вічно снидів
Від до́світа до смерку́,
До ломоти у карку́.
А прихо́дивєс з роботи
То дома повно гризоти
Корова, свинє, пацєтко,
Кури, гуси і телєтко
І тому тра дати лад,
Ще си посадивєс сад,
Сам собі і тєгнеш жили
І так майже всі смо жили.
-Я, Штефуню, так ти скажу
Тутка я вже давно лажу
Й собі думаю чєсом,
Що в життю нашім облом.
Ми з тобов вот вже старі,
Були колись бахурі,
Знаємсє десєтки літ
І в сім місци й є наш Світ.
Ти десь був дальше району?
Хоч раз вирвовсє з полону?
Ґосподарки, стайні, хати,
Пробувов відпочивати?
-В тім той справа, Йване, нє
Бо впріг себе, як конє,
Катрани вчепив на вочи
Так ніби сє ніц й не хоче,
А тепер ще на́пасть та
Тут якась є дивота́.
Раньше страшили нас СНІДом,
А теперка тим Ковідом,
Як, скажи, так може бути,
Сего не можу збагнути.
Здохла миша десь в Уханю
(може я не то варґаню)
Й заразила цалий Світ,
Ну а де подівсє СНІД?
Чи вже єго подолали,
Чо нам нічо не сказали?
Пам'єтаєш, як бойовсє
Того СНІДУ лю́дский рід?
То ж була біда із бід!
-Що, Штефуню, ти сказати,
Що простий хлоп може знати,
Вот той грип все був тай бу́де
Чо го так боятьсє люди?
Та він вічно мутувов,
Ве́сну й осінь накривов
Хорували на го люди
Й не заходили в сі блуди.
-Що нам старим ґарувати,
На пенсію виживати
Якось мусим, що робити,
Траба то життє дожити.
Ту за нас вже сє не йде
Хто знає, що там буде́,
Дали нам тих гривень пару,
Так ніби за яку кару,
Бо стає лиш на їду
Не дай Бог яку біду,
То не даш си ради сам,
Вот такий то в нас бедлам.
-Знає шо, Штефане?
-Га.
-Вот болит мене нога.
Ратуватись в шпитали́?
Чи пройде небудь коли?
-Ти, як хочеш, вір не вір,
Наше тіло, як той звір,
Як прийде яка напа́сть,
То само си раду дасть.
-Що ти там верзеш, старий,
Як вже випив, то не пий,
Що си тіло допоможе?
Як ворожка навороже!
-Вот, приміром, ти сє втєв,
Як за ніж сє гострий взєв
Кров тє нагла заливає,
Й що робити тіло знає.
Ти там зверха щось мастиш
Чи зеленков зелениш,
А хто зшиє капіляри?
Нитки купиш на базари?
Тіло їх само зашиє,
Сукрицев рану залєє,
Піде кров по цілих трубах
Не в закльопках і не в шрубах.
-Що патякаєш, Штефане,
Кров текти не перестане,
Як ї дохтор не зашиє
Вот тоди тє кров й залєє.
-Вони лиш краї стєгают
Твому тілу помагают,
Воно само заварит,
Своїм клейом замастит,
Зарубцуєсє з чєсо́м
Без го помочи - облом!
Так ґазди поговорили,
Самокрутки докурили,
Тай пішли помало тхаті
Когут піяв при загаті.
30.08.2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2021
автор: Олекса Терен