Дружину втративши, в журбі
він двох рабинь купив собі:
одну розумну, другу милу –
його обидві полюбили.
Не довго нам на цьому світі,
тож він поволі став сивіти.
Злякалась кожна з двох рабинь,
що з часом їх покине він.
Рабиня молода, як спали,
волосся біле виривала,
як при розумній засинав,
то чорні волоски втрачав.
Тож згодом йому довелося
залишитися без волосся.
Мораль: щоб не прийшла гризота,
працюй, та не на двох роботах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2021
автор: Анатолій Костенюк