Вечір сіє тишу у траву.
Обриває яблука і груші.
Обіймає зливою.
Реву…
Як мені без тебе сумно!
Дуже…
Не рятують грози і слова.
Смуток мій
розсипався усюди...
До горіха тулиться сова.
Сплять дерева,
і птахи,
і люди.
Не заснуть
лиш спогади про нас
в пам’яті серпневих сінокосів,
де душа,
зодягнена у час,
зустрічає осінь,
осінь,
осінь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923435
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2021
автор: Сонячна Принцеса