Вогонь, вогонь — тече вода
Та шкварить змочене вугілля…
Сніги, сніги — прийшла зима
Покрило попелом довкілля.
Остигло сонячне ядро,
Любов без віри помирає.
Якесь знецінення прийшло,
Коли ж піде, ніхто не знає?
А я, оддав свою печаль,
Розсіяв по ріллі насінням,
Комусь воно глевке нажаль
На інших вродить поколіннях.
Ковток, ковток — небесна злива,
Промінням змила холоди
Та й знов любов життям вродила
На нивах вічної весни!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2021
автор: Олег Крушельницький