Серпневий вечір котиться до нас,
А вітерець принишк і не дихне.
Давно вже промінь сонячний погас,
До себе небо, нічку пригорне.
Розкинуте мереживо зірок,
Мелодіями грати буде вальс.
Яскравий місяць піде у танок,
Він танцем цим, порадує всіх нас.
В годину цю, не спиться цвіркуну,
Він пише ноти і пісні для нас.
Йому, як бачте також не до сну,
Як тільки промінець останній згас.
Впадуть росинки дзвінко у траву,
Підхопить прохолода їх собі.
Підніме невдоволено брову
І понесе росиночки вербі.
А під вербою пара молода
І іхні таємниці неземні.
За ними тихо нічка підгляда,
Думки сьогодні чомсь її сумні.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)