А за вікном дощі шепочуть казку,
Про теплі, сонячні мої з Тобою дні.
Коли Ти дарував жагучу ласку,
В ті миті, коли ми були одні…
Холодний дощ в вікно мені стукоче,
Немов не сказані якісь Твої слова.
Їх серце, так чомусь почути хоче,
Слізьми по склу бажання те сплива.
Сумує неба зморене журбою,
І гірко плаче проливним дощем.
Мої ж думки всі - линуть за Тобою,
А на душі чомусь болючий щем.
Шепоче дощ… шумить, а чи співає…
Сміється.., плаче.., гіркі сльози ллє.
Кохання моє серденько чекає.
А дощ мені спокою не дає…
25.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: Валентина Рубан