Схопивши в зуби костомаху
пес мостом йшов через ріку;
побачив унизу собаку,
що також кістку ніс таку,
яка у нього, навіть більшу,
та ще й помиту та чистішу.
– «Цю кістку в нього відберу!» –
подумав і стрибнув у річку,
бо мав таку собачу звичку.
Дякуючи характеру,
ледь не втопився, кістку втратив.
Мораль: людей таких багато,
що хочуть вірити в мару.
25.08.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923162
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: Анатолій Костенюк