Прапор моєї країни – чисте небо…
Бездонне й безмежне… хатина Бога…
Під ним можна жити по різному, не можна – ганебно.
В це полотнище була замотана не одна перемога.
Під ним стоять не тільки живі над ватрами…
З такими ж чистими помислами і душами
У синьому небі під небесним прапором
Стоять святі легіони перед маршами.
Прапор моєї країни – гаряче сонце,
Палюче й життєдайне… небесне світило…
Що розсипалось по чорному пшеничним зеренцем,
Що пшеничними нивами щедро вродило.
Знамено мого народу пахне димом,
Під ним виковується українська свобода.
Воно освячене кров’ю мертвого побратима,
Проростає з пошуком власного родоводу.
І коли у полотнище загорнуті живі,
Коли діти бігають з жовто-синім,
Моя рідна земля не належить москві,
І не належатиме нікому віднині!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2021
автор: Волинянка