Місяць на небі, виблискують зорі.
Нічка на землю спустила рядно.*
Тиша і спокій... ФірАнки прозорі -
Спить у колисці вкраїнське село.
Вітер так ніжно гойдає стражденне,
Співа колискову мати-Вкраїна.
Скільки таких у нас, рідная нене,
Обійсть в бур'янах - сумна слава лине...
Де ті пісні, що повсюди лунали, -
Весілля, хрестини, обряди утіх.
Пісня у праці важкій помагала,
З нею жили й окриляла усіх.
Співали у клубах, на вечорницях,
Скрипка, баян лунали півночі.
На танці ходили дівкИ, молодиці,
Хлопці співали про карії очі.
Лишились розвалини, гнізда лелечі,
Сови кричать чутно лише вночі.
Не співа соловейко, спорожніли криниці,
У журбі "журавель" на одній нозі.
СЕла зникають з мапи Вкраїни,
Багато із них ще існують напів.
Не до веселощів... Глянь, люба нене,
Село вимирає, тому такий біль...
Місяць на небі і зоряне сяйво,
В сні спочиває вкраїнське село.
Гірко й болить... Але ми пам'ятаймо,
Що наше коріння звідти зросло.
*Рядно - вид покривала з ряднини.
Фіранки - занавіска з тюлю, або тканини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Галина Лябук