Гляну у вікно-ЛЮСТЕРКО,
Мов через СЕРПАНОК,
Як ВЕРВЕЧКОЮ за ніччю,
Наблизився ранок.
За собою КРАСНЕ сонце
Тягне, мов ЗНАМЕНО,
Наче ЛЕГІНЬ, що від дівки
Утіка таємно.
Вже ЧУПРИНУ вкрили роси,
У СТРОКАТІЙ свиті
РАМЕНА уже замерзли,
В холод оповиті.
ШПАРКО скочив до порогу,
Довго ПРИМИЛЯВСЯ,
Мав КЕБЕТУ і промінням,
До хати дістався.
18.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Інна Рубан-Оленіч