[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bs4tZvgNvNY[/youtube]
Пам’ятаєш ти наш сад:
Так багато літ назад
Нам співали із тобою солов’ї,
Присягався на зорі
Мені в вірності тоді,
Цілував вуста так ніжно ти мої?
Приспів:
Ти пробач, пробач мені,
Що кохання все не йде,
Почуття у серці досі ще живе.
Ти пробач, пробач мені,
Що кохання все не йде,
Почуття у серці досі ще живе.
Пролетіли вже роки...
Листя скинули садки
І у коси заплелася сивина.
Ти пішов і не вернувсь,
Але досі ще, чомусь,
Та берізка під вікном стоїть сумна.
Приспів:
Ти пробач, пробач мені,
Що кохання все не йде,
Почуття у серці досі ще живе.
Ти пробач, пробач мені,
Що кохання все не йде,
Почуття у серці досі ще живе.
Вже давно маєш сім’ю,
А я клятвоньку твою
Бережу в своєму серці крізь роки.
Як зустріну, промовчу,
Поряд тихо я пройду –
Не для нас цвітуть весняні ці садки.
Приспів:
Ти пробач, пробач мені,
Що кохання все не йде,
Почуття у серці досі ще живе.
Ти пробач, пробач мені,
Що кохання все не йде,
Почуття у серці досі ще живе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Ольга Калина