Не кожному дано себе означити в стан ідеалу
Усі зусилля марні, всі спроби спричиняють біль
Мета є недосяжна, оманливо-скорботна ціль
І врешті тьма накриє душу повік недосконалу.
Чи завжди хибний шлях, якщо веде він до провалу?
Облиш цю недоступність, живи безцільно, мимовіль
Будь вдячним цій реальності і нею данному радій
Хіба химери варті, то́го щоб їм віддатись на пота́лу?
Недосконалість дошкуляє і ятрить, мов гріх, доскону
Немов погонич підганяє батогом: біжи і досягай!
В постійних сумнівах волає незадоволення собою
А що ж натомість? Як вибратись із грішного полону?
Де взяти мужність? Як сказать химері “прощавай”?
Де ті джерела з чистою і мудрою водою?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Аскет