В кухні – безлад безпросвітний.
Очі – з перепою мутні.
Віра вимикає світло
І включає щосекунди.
Алла, по́друга сусідська,
Що зайшла на хвильку в гості,
Розвертається по-свійськи,
Озирає куций простір:
«Увімкни!» – підходить ближче.
Віра лиш простугоніла:
«Випробовую, коли вже
В тарганів забракне сили».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Оксана Дністран