Чиї ж ви діти, що зветесь братами?
Неволі, баріна, мерзотника-царя?
Ви завжди для брехні були синами,
А ми – сини святого Кобзаря!
Ми народились у вогні Майдану,
І Воля годувала нас грудьми,
А ваші ясла – тюрми Магадана,
Ментально ви - нащадки Колими!
Для вас поняття волі неприйнятне -
Плюєте і на гідність, і на честь!
Для нас вони - немов вбрання ошатне,
Немов для лева - його гриви шерсть.
Ви величчю імперії своєї
Пишаєтесь в безумстві кріпаків,
Забувши, що у ній ви – лиш лакеї,
Нікчемна купка панських батраків.
А ми будуємо свою державу,
Де честь і правда будуть панувать –
І задля того гідно й величаво
Ми зупинили вашу підлу рать,
Котра нахабно вдерлась крізь кордони
І, за наказом батюшки-царя,
Принесли нам свою тюремну зону –
Покірні вурдалаки упиря!
Ви ставите нам в докір ті століття,
Коли тримали нас в своїй тюрмі:
Що, буцім, ми – одної мами діти…
Та гидко нам у вашому ярмі
Всі ваші підлі витівки терпіти
Та сьорбати з корита ваші щі.
Ми будемо в своїй країні жити
І їсти будемо свої борщі!
Чужі ми з вами, панські байстрючата!
Козацький рід, улюблені сини
Своєї неньки, України-мати
Й своїх батьків достойні сивини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922281
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2021
автор: ПВО