А ми з минулого століття,
Вповза́єм у пенсійний вік,
Зовсі́м недавно були ді́тьми,
Лишаємось в душі такі.
З люстерка дивиться обличчя
З слідами бувшої краси,
А ми в минулому сторіччі
Були у розквіті весни,
І щоби не забути часом,
Які в дитинстві ми були,
Альбом гортаєм час від часу,
Де мама й тато повні сил,
Де ми життя ще пізнавали,
На все дивились перший раз,
Людської підлості не знали,
То дійсно був казковий час...
Було усе у нас простіше -
Гуляли з друзями в дворах,
В динаміці і веселіше,
З засмагою і на вітрах.
І якось нам вдалось кибети
Читанням, навчання́м набрать,
Без телефонів, Інтернету,
Успішними доволі стать...
Бо школа була зо́всім інша,
Націлена все ж на знання,
Сьогодні «Школа щастя». Смішно.
Та це ж не школа, а дитсад!
Як можна без оцінок вчитись,
Кажу Вам це, як педагог,
Та ми з минулого століття,
Не тямимо багато що.
Подвійні дивні нам стандарти,
Матеріальність в почуттях,
У світі дигітальнім варто
Не змінювати ВСЕ життя.
Хай будуть гаджети й смартфони,
І все, що НТР несе,
Моралі й совісті закони
Давайте якось збережем!
12.08.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2021
автор: Галя Костенко