Тамуєш голод і спрагу мною,
Тамуєш пристрасть уколом шпильки.
І жодного слова,
І жодної туги,
Мовчання тільки.
У потугах народиш Дитя, Вірш,
Дасть Бог - більше.
Цілуватимеш мене листами -
Білого паперу тиша.
Кожного разу мова іде
Про одне й те ж саме,
Та рядки мають бути
про зовсім інше!
Для мене це -
Повторювати і згадувати основи.
Про те, яка неприхована сила
Ховається в слові.
І помічати -
Боже!
Вона так на мене схожа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.08.2021
автор: vero.ronica