Уста її, як м’якоть мандарина,
Лискучо-жовті від помад,
Зелені очі, як маслина,
Волосся, мов ранковий сад.
У неї погляд гільйотина,
І серце, наче, листопад,
Вона цвіте, та справді - гине
На давній еолійський лад.
Вона – це тільки пил та глина,
Фальшивих усмішок парад,
Мов ненароджена дитина, –
Душа, – позбавлена принад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: Leonila