Я б стояв цілу вічність
Біля тебе і твого роялю,
І думок непокірність
Проганяю. Що є сил, проганяю …
Ти кудись забираєш
Мене із собою у грішність,
Ти не ноти читаєш,
Ти мене одягаєш у ніжність …
Вже палає вогнями
Ціла захмеліла планета,
Ти читаєш вустами
Її фантастичні сюжети.
Дика повінь
Її звідусіль оточила,
Ти шукаєш у комусь
Мов скарб свої крила …
Може, час вже прийшов
Хоч на мить опуститись на землю,
Розійшовся вже шов
Той останній,
Не сховати самотню оселю …
А я знову лечу
Там де ти розмовляєш з роялем,
І нахабно мовчу,
Не здаюсь цим безглуздим печалям …
За вікном там пожежі,
Там повені, війни, обмани,
Вже стискаються межі.
Упираюсь в кордони й паркани …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2021
автор: Дружня рука