Ці вечорниці при свічках,
Ці досвітки їм навздогін...
Турбує тишу ніжний шепіт,
Не сполошити б солов’я.
Пугач розлив по ночі регіт,..
Меланко, будеш ти моя.
Меланко, люба моя,
Немає кращих як нас двоє.
Бринить у павутинні муха,
Зітхнула челядь у хліві,
А я дихання твоє слухав,..
А що робилось в голові…
Досвіток пахнув свіжим сіном
У цілім світі ми одні…
Мене торкаючись коліном,
Меланка усміхалась уві сні.
Моя Меланко, моя люба,
Було би вічно разом так…
Кохання щире нас не згубить,
Воно нам щастя божий знак.
Ох, ці вже вечорниці, при свічках,
Ці досвітки їм навздогін
За день луною згаснуть у плітках,
Як за туманом дзвін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2021
автор: Ivan Kushnir-Adeline