[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1uKhOfGf6J8[/youtube]
Щербатий Місяць в надвечір"Ї,
Зірки розкидав тут і там.
І чітко видно всі сузір"я,
Усі підвладні небесам.
Для них усіх тут є робота,
Дрімота їм не до лиця.
Чумацький Шлях відкрив ворота,
Укаже шлях він для гінця.
Чарівний Місяць кине стрічку,
Нічну освітить темноту,
Вже не така страшна вже нічка,
З очей прогонить сліпоту.
А що зірки? Людські - це душі,
Нам нагадають - що живі.
На них ми дивимось із суші,
Мовчать, так жаль, що мовчазні.
Бува, злетить якась із неба,
У мріях землю знов дістать.
Але надія тут так сла́ба,
Умить доводиться згорать.
А ми все вірим і чекаєм,
Можливо, прийде ще той час...
До неможливого звикаєм,
Вони вже втратили цей шанс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921473
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: Н-А-Д-І-Я