Доки ти в болітці з міражів талапавсь,
вигрівавсь в озерах із рожевих марень,
люд навколо тебе "волохата лапа"
радо в колективи всіх мастей приймала.
Застромляла пальці скрізь безперешкодно:
у сім'ю, навчання, творчість і кар'єру.
Без благословення лапи справа жодна
не могла пробитись в волохату еру.
З нею всі незгоди можна подолати,
легко прослизнути в будь-які шпаринки.
Врешті, світ справіку — волохатолапий.
Хутро на долонях — мов товар на ринку.
Отже, мрій рожевих можеш не плекати:
як без рук, без лапи в світі пропадеш ти.
Он які у інших "лапи волохаті"!
Світ тебе, безлапче, висмокче без решти.
На дрібненькі крихти, наче хліб, покрише
і порозкидає голубам на площах.
Волохата лапа — це надійна "криша".
Обрости "волоссям". Жити стане "прощє".
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Олександр Обрій