ВОЛОХАТА ЛАПА

Доки  ти  в  болітці  з  міражів  талапавсь,
вигрівавсь  в  озерах  із  рожевих  марень,
люд  навколо  тебе  "волохата  лапа"
радо  в  колективи  всіх  мастей  приймала.

Застромляла  пальці  скрізь  безперешкодно:
у  сім'ю,  навчання,  творчість  і  кар'єру.
Без  благословення  лапи  справа  жодна  
не  могла  пробитись  в  волохату  еру.

З  нею  всі  незгоди  можна  подолати,
легко  прослизнути  в  будь-які  шпаринки.
Врешті,  світ  справіку  —  волохатолапий.
Хутро  на  долонях  —  мов  товар  на  ринку.
 
Отже,  мрій  рожевих  можеш  не  плекати:
як  без  рук,  без  лапи  в  світі  пропадеш  ти.
Он  які  у  інших  "лапи  волохаті"!  
Світ  тебе,  безлапче,  висмокче  без  решти.

На  дрібненькі  крихти,  наче  хліб,  покрише
і  порозкидає  голубам  на  площах.  
Волохата  лапа  —  це  надійна  "криша".
Обрости  "волоссям".  Жити  стане  "прощє".

©  Сашко  Обрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921423
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Олександр Обрій