Скажи, скажи, скажи, що ти мене не любиш,
Скажи, скажи, скажи, що ти мене забудеш.
Скажи, скажи, скажи, що більше не моя,
Щоночі в снах, тобою, тобою марю я...
Вже осінь розкидає жовте листя,
Калина у червоному намисті.
Твоя любов за осінню тікає,
Осінній дощ сліди твої змиває.
І навіть дощ чомсь проливає сльози,
А у душі моїй чомусь морозить.
Серед осінніх днів тебе шукаю,
Ти повертайся, я тебе кохаю...
Скажи, скажи, скажи, що ти мене не любиш,
Скажи, скажи, скажи, що ти мене забудеш.
Скажи, скажи, скажи, що більше не моя,
Щоночі в снах, тобою, тобою марю я...
Шукаю я сліди твої на листі,
Твої слова і звуки променисті.
Та їх немає, заховала осінь,
Прощання журавлі уже голосять.
Вони про щось курличуть безупинно,
У моїм серці ти одна - єдина.
Під ноги вітер листя розкидає,
Ти повертайся, я тебе кохаю...
Скажи, скажи, скажи, що ти мене не любиш,
Скажи, скажи, скажи, що ти мене забудеш.
Скажи, скажи, скажи, що більше не моя,
Щоночі в снах, тобою, тобою марю я...
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921250
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)