Прапорець.
В руках тримаю дивний прапорець,
Він має колір неба й стиглої пшениці,
Під ним я чую шум лісів, мільйонів стук сердець,
Пташиний спів і відчуваю смак криничної водиці .
В цих кольорах, вбачаються бажання предків волі,
Розчарування ворогів та їхніх посіпак.
Й майбутнє поколінь, та щастя в їхній долі,
Й Держави велич, не інакше, тільки так.
В цих кольорах - тепло від слів матусі,
Та, чується граніт батьківських настанов,
Бажання, навіть не бажання, мусиш.
Те зберегти, за що пролито кров.
В цих кольорах звучить "Героям Слава!",
Життя хто не цінив і в землю ліг.
Щоб збереглась в віках та і жила Держава.
І пам'ять вічна тим, біду хто переміг.
Той колір, кличе - Землю бережіть.
Від ворогів, що зброю в хід пускають,
Та і від тих, хто хоче Землю цю продать,
Та наміри свої за спинами ховають.
© В. Небайдужий.
М. Київ. 2021.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: Небайдужий