Лягла й мені осіння шаль на плечі
І снігом першим скроні замела…
Літа мої, немов ключі лелечі,
У висі плинуть з рідного села.
Летять вони неспокоєм крилатим
Крізь хвищу днів, веселих і сумних,
Летять у даль без будь-якої плати,
Не маючи найменшої вини.
Квиток осінній нам вручила доля,
Аби життя завершити політ,
Нікому, окрім Бога, невідомий,
Вписавши слід у повені століть.
Летять літа й мене в дорогу кличуть
На берег, де квітує німота,
Де журавлі ніколи не курличуть,
І день новий нікому не світа.
24.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921126
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2021
автор: Ганна Верес