Як довго ще стоятимеш над прірвою?

Бог  шепоче  тобі  сьогодні:  "Іди  за  мною!"  
Він  кликав  тебе  уже  сотні  разів  і  не
 стомиться  кликати  ще  стільки,  лиш  
би  ти  нарешті  відгукнувся  на  Його
 заклик.  
Чому  все  ще  вагаєшся?  
Чому  все  ще  сумуєш?  Чому  все  ще
 плачеш  на  самоті,  стоячи  над  прірвою?
 Що  тебе  зупиняє  просто  у  цю  мить
 простягнути  Богу  руку  і  зробити  перший
 крок?  Може  це  страх?  
То  відкинь  його  геть,  бо  Бог  дає  нам  не
 духа  страху,  а  духа  сили  і  любові.  
Сам  Всевишній
 хоче  стати  твом  прихистком,  твоєю
 опорою.  Хіба  є  ще  у  цьому  світі  більший  
захисник?  Може  тебе  зупиняє
 сором,  то  не  журись  і  чимдуж  поспіши
 до  Небесного  Отця,  щоб  примирись  із
 ним,  а  Він  без  жодного  осуду  в    любові
 своїй  спалить  твоє  минуле,  визволить
 тебе  із  тенет  гріха  і  смерті,  щоб  ти
 знову  став  вільним  і  радів.  А  може  
біль  не  дає  тобі  зробити  перший  крок
 до  Ісуса?  То  спинись  у  тиші  перед  Його
 хрестом,  зверни  свій  погляд  на  Ісусові
 рани.  Хіба  Той,  Хто  помер  заради  тебе
 може  тебе  покинути?  Хіба  Він  не  помер
 заради  того,  щоб  ти  не  плакав,  заради
 того,  щоб  спасти  тебе?  Хіба  Він  хоче,
 щоб  ти  сьогодні  страждав?  Тож
 перебинтуй  просто  у  цю  мить  свої  рани
 довірою  до  Ісуса,  а  потім  встань  і  йди
 за  ним,  Він,  бо  кличе  тебе,  Він,  бо
 любить  безмежно  тебе,  Він,  бо  хоче,
 щоб  ти  був  щасливим!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Іскра