Жовтіють соняхом поля,
У неба синь вплітають коси.
Спішу чимдуж простоволоса
Помилуватися здаля.
Я б і сама між них вплелась
Хоча б світлинкою на пам’ять.
Яка ідилія безкрайня! –
Проста й велична водночас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Оксана Дністран