Переклад В. Висоцький "Я не люблю…"

Я  не  люблю  фатальної  кінцівки,
Не  стомлююсь  ніколи  від  життя,
Сезони  не  люблю,  в  яких  я  тільки
Співати  про  веселе  перестав.

Я  не  люблю  відвертого  цинізму,  
В  захопленість  не  вірю,  та  іще,
Коли  чужий,  знаходячись  поблизу,
Читає  лист  через  моє  плече.

Я  не  люблю,  коли  наполовину,
Коли  розмову  спинять  на  льоту.
Я  не  люблю,  коли  стріляють  в  спину,
Я  також  проти  пострілу  впритул.

Ненавиджу  плітки  в  подобі  версій,
Тлю  сумнівів  і  почестей  голки,
І  як  постійно  гладять  проти  шерсті,
Чи  як  по  склу  залізом  провели.

Упевненість  вгодована  –  не  мила,
Хай  краще  відмовляє  вже  гальмо!
І  прикро,  що  забули  честі  силу,
В  пошані  –  тільки  наклепи  давно.

Коли  я  бачу,  що  зламали  крила,
Не  співчуваю,  відповідь  –  проста:
Я  не  люблю  насилля  та  безсилля,
Ось  тільки  жаль  стражденного  Христа.

Я  не  люблю  себе,  коли  боюся,
І  прикро,  як  невинних  поруч  б’ють,
Я  не  люблю,  коли  залазять  в  душу,
Тим  паче,  як  у  неї  ще  й  плюють.

Я  не  люблю  манежі  та  арени,
На  них  мільйон  міняють  по  рублю.
Хоч  зміни  ждуть  попереду  шалені,
Я  це  ніколи  все  ж  не  полюблю.


***
Я  не  люблю  фатального  исхода.
От  жизни  никогда  не  устаю.
Я  не  люблю  любое  время  года,
Когда  веселых  песен  не  пою.

Я  не  люблю  открытого  цинизма,
В  восторженность  не  верю,  и  еще,
Когда  чужой  мои  читает  письма,
Заглядывая  мне  через  плечо.

Я  не  люблю,  когда  наполовину
Или  когда  прервали  разговор.
Я  не  люблю,  когда  стреляют  в  спину,
Я  также  против  выстрелов  в  упор.

Я  ненавижу  сплетни  в  виде  версий,
Червей  сомненья,  почестей  иглу,
Или,  когда  все  время  против  шерсти,
Или,  когда  железом  по  стеклу.

Я  не  люблю  уверенности  сытой
Уж  лучше  пусть  откажут  тормоза!
Досадно  мне,  что  слово  честь  забыто
И  что  в  чести  наветы  за  глаза.

Когда  я  вижу  сломанные  крылья
Нет  жалости  во  мне  и  неспроста  —
Я  не  люблю  насилье  и  бессилье
Вот  только  жаль  распятого  Христа.

Я  не  люблю  себя,  когда  я  трушу
Досадно  мне,  когда  невинных  бьют
Я  не  люблю,  когда  мне  лезут  в  душу
Тем  более,  когда  в  нее  плюют.

Я  не  люблю  манежи  и  арены
На  них  миллион  меняют  по  рублю
Пусть  впереди  большие  перемены
Я  это  никогда  не  полюблю

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2021
автор: Оксана Дністран