пірнаючи
як наркоман
у каламуть
в минуле
у пошуках дверей
і виходів
і поворотів
які могли бути
але їх не бУло
і щему безмежного
в ту осінь
в ту зиму
і безліч разів перезаписаних моєю шкірою
доторків зернят грудей Твоїх
і шелесту волосся
на моєму обличчі
веселої усмІшки Твоєї
тугу незриму
дивуюсь
Твоїй проникливості
Твоїй наївності
Твоїй мудрості
Твоїй підлості
своїй крихкості
дай Боже
нашим дням з Тобою
моїм дням без Тебе
прорости сенсами
зарости буднями
відмитись з печалі
з болю
щоб ми
усіма мільйонами наших слів
зізнань
клятв
і спогадів
зібраних тісною юрбою
просто мовчали
тепер вже
обоє
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2021
автор: МАТЕО