Цей дощ пройшов, неначе воював...
Десь виграв битву, тільки не зі мною!
Ламав дерева і дахи зривав,
Скажено лив чорнющою стіною.
І враз одна, неначе самота
Тим дивом-дивним огорнула душу.
У Бога просять захисту вуста.
Крихка людина, що рятує душу!
Коли ж щось щиро: щастя, хоч і так,
А не тоді, як треба, бо так мушу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920282
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2021
автор: fialka@