5. Ваганич, на бiс!

[img]http://www.proza.ru/pics/2016/04/14/818.jpg?3633[/img]

МОЙ  ПЕРЕВОД  С  http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63123


Оленко,  а  що  ти  робиш?  Ти  кудись  їдеш?

-Їду,  у  свій  дім!

-Куди  ти  їдеш?  Адже  твій  дім  з  мной.  А,  як  же  я  без  тебе,  моя  лапа?

Оленка  підняла  очі  до  неба  і  призадумалась.  А  потім  і  каже:

-Їжачок,  ти  мій!
Ось  ти  на  сцені  соліст  основний  час  свого  концертного  життя?
Так?
А  я  хто?..
Я  теж  солістка  більший  час  доби.  Ось  тому  у  цій  провінції  у  нас  буде  окреме  житло.
І  ми  зможемо  відвідувати  один  одного  і  при  цьому  бути  вільними  птахами.
Ти,  мій  орел,  будеш  прилітати  у  гості  і  провідувати  свою  орлиху.
До  того  ж  у  тебе  з*явилися  нові  повноваження.
Які?
Ти  що,  забув?
Ти  ж  губернатор  “Навколо  Сміху”  і  тобі  треба  разом  з  нашою  благодійницею  приготувати  урочисту  зустріч  з  відкриття  цього  райського  місця  нашого  проживання.  А  ще  Моїсеєв  з  Пенкиним  погрожували  приїхати.  А  Кіркоров  навіть  сина  і  доньку  привезе.  Аллочка  мені  зателефонувала  і  запитувала,  місця  для  проживання  ще  є.  Я  її  запевнила,  що  ця  провінція  резинова.  Листоноша  сама  клялася  і  божилася,  що  тут  всесвіт  вміститься.

-Льонок,  а  що  ти  там  у  хаті  будеш  сама  робити?

-Чому  сама?  Я  там  влаштую  жіночий  клуб  мадам  Степаненко  і  буду  влаштовувати  звані  і  непрохані  прийоми  нашого  олигархського  рая.  Там  завжди  зможуть  провести  свій  вільний  час  наші  жіночі  персонажи.  А  чоловіки?  Вони,  як  гусари  будуть  робити  до  нас  свої  наїзди  і  влаштовувати  для  нас  любовні  перепалки  і  навіть  влаштовувати  дуелі...  Ні,  стрілятися  не  треба.
Жіноче  населення  саме  вирішить,  що  ви  будете  заради  нас  робити...  Правда  Квіточка?

А  Квіточка  від  усього  почутого  просто  окаменіла.  Вона  тільки  й  змогла  вимовити:

-Ваганич,  ти  помовч  хвилин  десять,  зваж  стару!  Я  збігаю  за  Мотрею,  я  швидко.

Не  чекаючи  згоди  Петросяна,  вона  кулею  вилетіла  з  кімнати.  Петросян  застиг  з  відкритим  ротом,  так  і  нічого  не  зрозумівши.  Через  сім  хвилин  у  кімнату  вбігла  захекана  Квіточка  і  запитала:

-Ваганич,  я  встигла?  Мотря,  заходь  швидше.

Мотря  задихаючись  від  бігу,  вповзла  до  помешкання.  Вона  зупинилася  у  дверях  і  запитливо  подивилася  на  усіх.  Квіточка  урочисто  звернулася  до  Петросяна  і  Степаненко:

-Ваганич  і  Оленка,  повторіть  для  Мотрі  усе  те,  що  ви  тут  раніше  говорили...  на  біс!

Наш  Орел  і  його  Орлиця  від  почутого  і  побаченного  втратили  дар  мови.......


17.12.2013  

продолжение  в  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921325

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2021
автор: Pismonosiza