Плаче перо моє зраночку-рано:
«Скільки ж сьогодні загине і де?»
Щемна кровить у душі моїй рана
І полинові рядочки пряде.
Плаче за тим, хто у темну годину
Місце своє у окопі зайняв.
Він України моєї дитина…
В чорній хустині над ним і земля.
Чую крізь час її тихе зітхання:
«Знаю крові української смак.
Чула молитви слова і кохання,
Бачила, хто є козак, хто – слимак.
Плаче перо за убитим героєм
І обира слимаку трибунал…
Знаю, перо – не найліпша то зброя
В час, коли край розпинає війна.
Та коли слово торкнеться до серця
Й трепетним болем озветься душа,
То помічним воно стане у герці,
Й дасть Україна орді відкоша!
18.07.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: Ганна Верес