Мій дух – неначе пес сторожовий
Загрозу небезпеки відчуває.
І тут же, мов будильник голосний,
Поснулих мешканців попереджає.
Дзвенить, кричить і спати не дає.
Всіх тормошить, бо годі вже дрімати.
Але «Багдад» ізнов не визнає
Пророка – і продовжує куняти.
Це дежавю, бо так було щораз,
Коли підступний, хитрий підлий ворог
Своїм злочинцям віддавав наказ
Засипати народу в очі порох.
Щоб засліпити пильність сторожів
І затупити всі мечі дозорним,
А потім безконтрольні рубежі -
Перетворити в перелаз задворний.
Я так кричав ще тридцять літ тому,
Що треба нам на Захід повертати –
Але народ обрав собі тюрму,
Бо запевняв, що нам Росія – мати.
Тоді я всіх вмовляв не довірять
Тим брехунам, що все збанкрутували,
І призивав усіх їх позвільнять
Та без посад лишити - щоб не крали.
А все майно, і землю, і ліси
Під свій контроль народний пильний взяти,
І щоб бандитсько-комуняцькі пси
Не мали змоги прихватизувати.
Але народ пасивно дозволяв
Партійцям та бандитам гендлювати –
Отак і Кучму врешті-решт обрав,
Котрий і став творцем олігархту.
А ще я проповідував Христа,
Щоб не ходили до попів Московських,
Бо їхня віра – то брехня пуста,
А церква – зборище бісовське.
Але натомість рідний мій нарід
Юрбою повалив до московитів,
Аж доки не уздрів біля воріт
Озброєних аж до зубів бандитів.
Проте бандитам лиш раділи ви
І всенародно Урків поважали,
Тому з-посеред їхньої братви
У Президенти Зека все ж обрали.
А я ж невпинно вас попереджав,
(Нехай підтвердить це Сашко Бабенко)
- Як біля магазину я кричав,
Що потече Майданом кров ріденька!
Та він у відповідь на ці слова
Лише мені в обличчя розсміявся:
«Наш Фьодорич – людина ділова,
А ти ізвідки з своїм Богом взявся?»
Ех, Саню-Саню! Чом тепер мовчиш
І не розкажеш людям усю правду?
Навіщо знову Господа гнівиш,
Лишаючись без сповіді, як завжди?
Невже гадаєш, кошиком гвоздик,
Принесеним до секти московитів,
Задобриш Бога? Гріх той твій не зник -
Бо істина дорожча твоїх квітів!
…А потім Порошенка привели
До влади. Завдяки крові Майдану –
І тим країну знову завели
У зрадницько-грабіжницьку оману.
Та доки ж ви ще будете іти
На поводу у банди Люцифера?
Невже не ясно, що його чорти
Готують знов для вас нову аферу?
А КОВІД теж нічому не навчив,
Що всі ваші кумири – хижі звірі?
Та ж зрозумійте, що це клан рвачів
Затіяли для людства харакірі.
Це ви їм повноваження дали
З секретних мікробак.лабораторій
Синтезувати вірусні стволи -
І обернути світ на крематорій!
Прокиньтесь, безпробудні, вже від сну!
І слухайте слова мої пророчі:
Женіть із свого дому сатану
Й відкрийте на Христову правду очі!
Схиліть свої коліна перед Ним
Та поваліть усіх своїх кумирів,
Бо Лиш Ісус є Камнем Наріжним
Для нашого життя у щасті й мирі!
Не допоможуть ваші брехуни
І ряжені лукаві командири.
Ні ваша популярність, ні чини,
ані порохоботські бригадири.
Покайтесь перед Богом у гріхах
Безчестя, хамства, лжі і честолюбства -
І всі ваші прокляття, що в віках
Навіки зникнуть для усього людства.
І зійде правда Божа на землі,
Воскреснуть до життя невинно вбиті,
І ви, неначе справжні королі,
У славу Божу будете сповиті!
Тому не зачіпляйтесь за пусте:
За славу і багатство тимчасові.
Бо слава цього світу відцвіте -
І згодом надійде наступний, Новий!
Де буде все по-іншому - не так,
Як звикли ми усі в старому світі:
Там кожен з нас вже стане не простак,
А суть благословенні Божі діти!
(А в Божому саду - прекрасні квіти).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: ПВО