Мій Бог
поселивсь на горищі
і сон загубив в чебрецях.
Ступати
на сходинки вищі
навчив,
а коліна в синцях
лікує листками
любистку,
Сповільнює
кроки швидкі.
Мій Бог витирає
до блиску
заплакані очі й шибки…
Готує варення
із вишень.
В поливаній мисці
на дно
Він камідь кладе
тишком-нишком,
щоб в небо воно
не втекло…
І робить мій Бог
Дивні речі:
Із папороті - гребінці,
вичісує сум
на вечір,
Із серця
важкі
- камінці….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2021
автор: Окрилена