Заповіт
Якби прийшов той син, що не родився,
Тай запитав мене, “що є понад усе?”
Я б головою сивою йому вклонився,
І розповів йому цю правду і про все.
Життя ще не вдалось прожити двічі,
Але щоб сором не спалив тобі лице,
Коли загляне смерть в холодні вічі,
Запам’ятай мій сину ти оце.
Коли ідеш, то вбік не оглядайся,
І слів не слухай брехоту пустих,
Іди вперед, назад не повертайся,
І пам’ятай, що є багато злих…
Підуть нувориші і зникнуть їхні діти,
Їх “віковієм”, як лайно знесе,
Та й нас забудуть, ніде правди діти,
Але без Зла, а то - понад усе.
Засохнуть в склепах ставленики Бога,
І зникне мавзолей і слід від Пірамід,
Потьмяне золото, всьому одна дорога,
І згасне Сонце, стане ніччю Світ.
Отож, живи тепер, на кожен день надійся,
І не хились, мов трави від вітрів слабких,
Ні перед ким хребта не гни, лиш Бога бійся,
Чужі недоїдки не їж і навіть крихт…
10.12.2020р. © В. Небайдужий
М. Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2021
автор: Небайдужий