Як парчева нитка тече чи тчеться
Металевим блиском,
Такими є твої слова:
Що не слово - то діамант
Падає на долівку,
Як у тій химерній, але затишній дитячій
Казці.
Відпусти те, що болить, і те,
Що змушує добріти,
Мліти від в'юнкого тепла.
Вічним не буває ніщо,
Навіть любов може
Просочитися крізь пальці дрібкою
Попелу.
Клич мене тим разючим співом,
Він схожий на ранковий туман,
Дріботіння малих ніжок,
Пісню ранньої пташки,
Проголошення миру.
Я почую і засну,
З цим усім треба переночувати,
Пережити в спокої.
Мить вичікує, як хижак,
Випинає простір, видовжує
Чи згортає час.
Ти стрибни назустріч, швидко.
Назвемо це обіймами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2021
автор: Олена Ганько