Хотіла облишити це писання,
щоб вітром гуляли тяжкі думки,
щоб рими забути й нічні рядки
змінити на тепле й глибоке спання.
Щоб спокійно так - лягла і сопеш,
забувши, що десь у душі шкребеться -
чиєсь чи своє, щоб не ранить серце,
бо часом до сліз ті слова несеш.
Хотіла облишити, як той кіт,
дрімати на кожній зручній канапі,
щоб рій тих думок залишить на мапі
і забути де, щоб затерся слід.
До вчора терпіла. Зганяла з плеч
ті роздуми: " бути чи не бути?..." ;)
Та мов наркотик, уже надвечір,
писала своїм словам маршрути.
Хотіла спати... Сміялась з того -
лічба слонів не рятує зовсім...
В блокноті тихо лягала осінь,
тим словопадом з безсоння мого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919892
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2021
автор: Людмила Мартиненко