Мов води нап`юся…


У  вишневих  барвах  заховавсь  світанок,
Мов  води  нап`юся,  зустрічаю  ранок,
Прохолода  лягла,,    ніби  та…  з  криниці,
Зарясніли  в  росах  мої  полуниці.

Пора  літня…  диво,  заглянуло  й  сонце,
Мерехтів  промінчик,  у  моє  віконце,
І  приліг  на  ганку,  ніби  зазиває,
Щоб  раділа  ранку  -  душу  звеселяє.

По  траві́    шовковій,    цвіт  ледь  похилився,
Проміне́ць  й  по  ньому,  бігав  і  топився,
В  веселко́вих  барвах  вигравали  роси,
П’янкі  аромати,  несуть  абрикоси.

Копошаться  оси,  блиск  листви  на  сонці,
Я  мабуть  хмелію,  стою  у  сторонці,
Задивлю́сь,  любуюсь,  цій  красі  ранковій,
Зігріва́ють  душу…  мрії    лазурові.


                                                                           18.07  2021р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2021
автор: Ніна Незламна