Візьми мене з собою - я прикрию сивину...
Візьми... чи я візьму, не стільки з віком сперечаючись.
Візьми у розум свій... візьму я, навіть не збагну,
Що я зустрів одну... Зустрів, на диво, не чекаючи...
Візьми мої бажання та у захваті вмочи,
Візьми своє невір'я, розтопи у ніжнім смутку.
Бери свої емоції та не зважай, кричи,
Кричи про відчуття та про нові свої здобутки...
Візьми себе зі мною, як робили в давнину...
Не тільки у світанках, а й у заході червонім.
Візьми себе, та мрію, що була... Хоча б одну...
І затишок візьми у свої ніжнії долоні...
Візьми мене з собою, або я, як на війні,
Здолаю-зворушу та захвачу в свої обійми.
Здолаю за бажанням, звісно, чар твоїх німих,
Та захвачу тебе, як є, коханою та вільною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2021
автор: Володимир Науменко